Тривала криза — це не одна подія.
Це стан, у якому людина живе місяцями або роками: війна, життя поруч із психозом, ПТСР, залежністю, важкою хворобою або постійною невизначеністю.
У таких умовах психіка не «ламається раптово».
Вона поступово виснажується.
Багато реакцій, які виглядають як зрив, загострення або «різке погіршення», насправді є наслідком накопиченої напруги.
1. Механізми зриву та виснаження часто однакові
Незалежно від діагнозу — психоз, ПТСР, залежність чи емоційне вигорання — механізм часто схожий.
Це можна уявити як відро стресу.
У нього поступово накопичуються:
- тривога,
- втома,
- страх,
- невизначеність,
- втрати,
- безсилля,
- відсутність підтримки.
Коли відро переповнюється, відбувається те, що ми називаємо:
- зривом,
- загостренням,
- регресом,
- «відкатом назад».
Важливо розуміти:
це не слабкість і не поразка, а сигнал перевантаженої нервової системи.
2. Бути поруч — важливіше, ніж бути почутим
У важкому стані людині часто складно:
- формулювати думки,
- пояснювати, що з нею відбувається,
- сприймати поради,
- «робити висновки».
Іноді слова взагалі не працюють.
У такі моменти присутність важливіша за пояснення:
- регулярний контакт,
- передбачуваність,
- спокійний тон,
- відсутність тиску.
Це особливо важливо для родини та близьких.
Підтримка — це не про правильні слова, а про стійке “я поруч”.
3. Йдеться не про результат, а про процес
У кризі важливі не досягнення і не «користь».
Важливо те, що розвантажує нервову систему.
Це можуть бути дуже прості, іноді на перший погляд дивні дії:
- рутинні побутові справи,
- прогулянки,
- малювання,
- музика,
- робота руками,
- в’язання,
- приготування їжі,
- догляд за тваринами.
Не має значення, що саме робиться.
Має значення, що процес:
- повертає відчуття контролю,
- заземлює,
- знижує внутрішню напругу.
4. Підтримка інших знижує власну напругу
Допомога не обов’язково має бути «великою» чи героїчною.
Іноді достатньо:
- зробити щось корисне для сусіда,
- підтримати іншу людину,
- поділитися досвідом,
- написати теплий коментар,
- поширити корисний матеріал.
Альтруїзм — один із чинників відновлення.
Він допомагає вийти з замкненого кола постійної внутрішньої напруги.
Замість висновку
У тривалому кризі немає швидких рішень.
Але є речі, які справді працюють:
- зменшення навантаження,
- підтримка без тиску,
- прості регулярні дії,
- контакт з іншими людьми.
Це не лікування і не «виправлення».
Це спосіб витримувати й поступово відновлюватися.
Звідки походить цей підхід
Підхід Psychosis REACH, описаний у цій статті, не є окремим «методом».
Він спирається на кілька науково обґрунтованих моделей, які давно застосовуються у роботі із залежностями, психозами, ПТСР та хронічним стресом.
В його основі лежать:
- модель стресу та вразливості (stress–vulnerability model), яка пояснює, як накопичена напруга призводить до зривів і загострень;
- когнітивно-поведінкова терапія (CBT) — з фокусом на зменшення перевантаження, а не на контроль симптомів.
Цей підхід добре поєднується з програмами SMART Recovery, SMART Family & Friends та Invitation to Change (ITC).
У всіх цих підходах є спільні ключові ідеї:
- зрив — це не поразка, а сигнал перевантаження;
- важливо зменшувати загальну напругу, а не «тиснути на результат»;
- підтримка родини та оточення безпосередньо впливає на відновлення;
- зміни відбуваються поступово — через навички та практику, а не через контроль і тиск.
SMART Recovery зосереджується на науково обґрунтованих інструментах саморегуляції та відновлення,
SMART Family & Friends — на підтримці близьких без рятівництва та вигорання,
а Invitation to Change — на зміні самого способу бути поруч у умовах тривалої кризи.
Усі ці підходи сходяться в одному:
підтримка, стійкість і поступовість важливіші за боротьбу та контроль.
тривала криза, стрес і виснаження, відро стресу, психоз підтримка родини, ПТСР допомога близьким, зрив і відновлення, SMART Recovery, SMART Family Friends, Invitation to Change, когнітивно поведінкова терапія, стрес і вразливість